Прозові твори, Федькович Осип-Юрий Адальбертович, полная версия книги, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Прозові твори

Федькович Осип-Юрий Адальбертович

"Синку мій, Іванчику мій! Іди, - каже, - хоть до тещі на храм, може, межи людьми розважишся. Іди, любчику мій". - Піду! - каже Іван, а сам аж чорний... так змарнів. - Піду; збирайся, жінко, підемо обоє. Зібралися, пішли. Стара випровадила їх аж у плай, вернулася, плаче. А далі як припаде до образів, як стане поклони бити, як стане русти! "Господи, - каже, - господи милосердний! Коли нема вже моїй дитині ліпшого, талану, то волію я його поховати - легше мені буде!" Кроваві сльози почуріли з темних її очей. А молоді ідуть собі плаєм - нічичирк. А пташка так щебече гаєм, аж просить: "Співайте, співайте, люде, з нами - дивіться, як красно дав господь милосердний, - співайте!" А квіточки, що краєм процвітають, собі просять: "Любіться, обніміться, люде! Обгорніться чистою любов'ю - от як ми!" А самі пригорнуться одна до одної, мов справді вони обіймаються. А бджілка манесенька ґуля та ґуля собі плаєм, та в одно гуде: "Ану, люде, ану подивіться на мене! Адіть, я з кождої чічки мід збираю; збирайте ж і ви - світ сесь солоденький, - збирайте!" А кобилечка невеличка собі виспівує та вигукує в зеленій траві: "Ану, люде, ану! Годі журиться, ану лиш погуляточки, погуляточки по світові божому - от як та от як!" А сама як підскочить собі, як знов заспіває - аж дзвонець-зілє у траві зашумить!

Книга закрыта по требованию правообладателя.