Шепіт крил метелика, Глущенко Ксенія, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Шепіт крил метелика

Олег Віталійович не знав відповідей. Та чи хтось зі смертних знав їх? *** За півтори години наслідки катастрофи було ліквідовано. Олег Віталійович сидів на невеличкому пагорбі поодаль медичної карети. Він скурював сигарку за сигаркою, намагаючись обдурити мозок і скалічені нерви дешевим опіумом. – Нам потрібен лікар для зіставлення протоколу! Хтось може піти з нами? – полісмен прокричав це раптово, відволікаючи від бридких думок хворе серце. – Я йду! – слухати ниття оточуючих людей було вкрай неможливо. Усі тяжкохворі були давно відіслані до лікарні. Залишилися лише ті, хто отримав декілька синців і масу захоплень, ті чий обмежений мозок не давав можливості їхати додому. – Ви вже знаєте чому все це сталося? – Якийсь божевільний, чи божевільні, хто його знає, заклали вибухівку. Саме через неї все це і трапилося. Та на превеликий жаль для цих виродків, бомба занадто слабка вийшла, порівняно слабка. Дивіться, ми почнемо з передніх вагонів і швиденько дійдемо до кінця. Звичайно, там нікого вже немає. Однак, протокол, самі розумієте. Передні вагони лежали, немов жреці. Вибиті вікна своєю чорною жадобою заманювали прибулих, нагадуючи лона хтивих жінок. Їхні залізні тіла, під проводом моросного дощу і згорілих дерев, віддавали останню дань людському роду. Де-не-де ще підіймався тліючий димок, немов приблудний вісник іншого світу.

У нас есть только неполная версия книги.

Книга закрыта по требованию правообладателя.